Сторінка батьків

Як підготувати дитину до відвідування дитячого саду?

                                 (консультація для батьків)

     Для того, щоб дитина могла швидко і безболісно адаптуватися до умов суспільного виховання і няні, необхідно готувати її до вступу в дитячий сад.

 Розкажіть дитині, що таке дитячий сад, навіщо туди ходять діти. Наприклад: «Дитячий сад - це такий гарний будинок, куди мами і тата приводять своїх малюків. Я хочу, щоб ти познайомився і потоваришував з іншими дітьми і дорослими. В саду є маленькі столики і стільчики, маленькі ліжечка, маленькі раковини для вмивання, маленькі шафки, багато цікавих іграшок. Ти все зможеш розглянути, помацати, пограти з цими речами. У садку діти їдять, гуляють, грають».

 Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило - восени вона зможе ходити сюди.

 Домашній режим необхідно заздалегідь перебудувати під розпорядок дитячого саду. Поступово, протягом літа, підлаштовуйте режим дня дитини до режиму дня у дитячому садку. Необхідно піднімати малюка зранку не пізніше, ніж за 1 годину до виходу в дитячий сад. Дитина повинна приймати їжу в той же час, що і в дитячому садку. Одним з важливих режимних моментів є денний сон. Його також необхідно зрушити на час, у який він проходить в дитячому саду.

 Велике значення має те, як у дитини сформовані культурно-гігієнічні навички та навички самостійності. У дворічному віці малюк повинен вміти тримати ложку і їсти сам, самостійно помити руки і вмити обличчя, вміти користуватися носовою хусткою, грати з іграшками, повинен бути привчений до горщика і проситися на нього за потребою. Крім цих вимог, дворічний малюк повинен вміти одягатися і роздягатися за допомогою дорослого.

Якщо дитина боїться входити в групу, де багато дітей, приходьте раніше, коли дітей мало або взагалі першими. У вихователя буде можливість поспілкуватися довше особисто з дитиною.

 Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності дитини та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптація протікає у малюків, які вміють довго, різноманітно і зосереджено грати з іграшками. Вперше потрапивши в сад, вони швидко відгукуються на пропозицію виховательки пограти, з цікавістю досліджують нові іграшки. У випадку утруднення такі діти завзято шукають вихід з ситуації, не соромлячись, звертаються по допомогу. Вони люблять разом з вихователькою вирішувати предметні завдання: зібрати пірамідку, матрьошку, елементи конструктора. Для дитини, що вміє добре грати, не складає труднощів увійти в контакт з будь-яким дорослим. Тому вам або няні необхідно враховувати ці нюанси у вихованні та розвитку дитини.

 Ніколи не лякайте дитину дитячим садом. У період адаптації емоційно підтримуйте малюка. Щоб звикання до дитячого закладу проходило легше, треба зробити його поступовим. У перші 3-4 дні дитина приходить в дитячий сад нагодованою і залишається в групі до обіду. За цей час вона вивчає нові приміщення, знайомиться з іншими дітьми. Якщо малюк у хорошому настрої, активний, легко відпускає батьків або няню, вони можуть в наступні 2-3 дні залишити дитину спати, але радимо відразу після денного сну забрати його. Далі можна залишити малюка в групі на цілий день.

Відповідно до Статті 4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язковою складовою системи безперервної освіти в Україні. Тому, у житті дитини настає час, коли їй час відвідувати дитячий садок. На справді, коли це станеться, вирішують батьки. На наш погляд, четвертий рік життя є одним зі сприятливих періодів для початку відвідування дошкільного навчального закладу. Давайте розмірковувати разом.

По-перше, закінчився період раннього дитинства, в якому дитина активно росла та розвивалася (опанувала ходьбу, різноманітні дії з предметами, навчилася розуміти мову і активно говорити сама), їй потрібні були близькі люди, контакти з якими були провідними для її розвитку. За перші три роки малюк виріс, зміцнів, багато чому навчився. Стосується це, перш за все, таких важливих навичок, як самообслуговування (малюк самостійно їсть, відвідує туалет, частково сам уміє одягатися та роздягатися, з допомогою дорослого підтримувати і наводити елементарний лад у особистих речах та іграшках), уміння самостійно грати та налагоджувати контакти з оточуючими. Крім того, дитина вже має досвід «розлучення» з мамою на деякий час. Для успішної адаптації дитини до умов дитячого садка це немало.

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить досить індивідуально. Одні діти легко і швидко звикають, не примушуючи батьків турбуватися та переживати. Інші, навпаки, звикають довго, хворобливо, а іноді й зовсім не можуть адаптуватися.

У психологічній літературі поняття адаптації розкривається як сукупність особливостей біологічного виду, які забезпечують йому специфічний спосіб життя в умовах певного середовища. У дошкільній педагогіці цей термін тлумачиться як активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм та оволодіння відповідними формами спілкування та діяльності.

У період адаптації у дитини відбувається зміна динамічних стереотипів – раніше сформованих звичок та устрою життя. Додайте до цього й так звану імунну та фізіологічну ломку, подолання психологічних перешкод. Тому малюк переживає стрес, прояви якого різноманітні – відмова від їжі, сну, спілкування з оточуючими, занурення у себе, плач, хвороби. Щоби адаптація до дитячого садка проходила легше, слід підготувати малюка до того, що скоро у його житті настануть зміни.

Найбільш оптимальним часом для початку відвідування дитячого садка вважають початок літа або осені. Комплектація нових груп дітьми відбувається саме навесні. Тоді йде планування навчально-виховної роботи на новий навчальний рік, виділення коштів на наведення порядку у групових кімнатах, комплектація груп новими іграшками та посібниками, відповідно віку дітей. Тоді навчальний рік розпочнеться у повністю наповненій групі для усіх вихованців одночасно. Але це не означає, що в інший час дитину не візьмуть у дитсадок. Буде дуже добре, якщо вихователь дитячого садка трохи раніше до офіційного початку відвідування групи малюком, познайомиться з майбутнім вихованцем, визначить можливі труднощі і надасть рекомендації з їх корекції ще до того, як дитина почне систематично відвідувати дитячий садок. Щоб контролювати процес адаптації, вихователь дошкільного навчального закладу веде так званий листок адаптації, а також проводить постійну роботу з батьками дитини, які створюють необхідні умови виховання дитини вдома

Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до умов виховання в дитячому садочку є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадку. З цією метою батьків знайомлять з умовами життя дітей у групі, а також вихователь знайомиться з умовами виховання дитини вдома, його індивідуальних особливостях, звичках. Бажано, щоб умови та вимоги до дитини з боку дорослих максимально співпадали. Стосується це, насамперед, режиму дня, навичок самообслуговування, культури поведінки. Також батьки повинні підготувати до відвідування дитячого садка і саму дитину. По-перше, слід організувати спілкування малюка з іншими дітьми – під час прогулянок, відвідування сімей з дітьми. Малюк повинен навчитися спілкуватися, ділитися іграшками, грати і поводитися у дитячому суспільстві. По-друге, чим більше навичок самообслуговування засвоїть дитина, тим легше буде відбуватися адаптація до дитячого садка. Вирішити це питання – батьківська справа.

 Враховуючи практичний досвід роботи з дітьми, найбільш оптимальним для відвідування дитиною дитсадка вважаємо досягнення малюком трирічного віку. Згідно з вимогами програми виховання дітей «Детство» (Росія) у три роки малюк повинен уміти:

Вмиватися. З незначною допомогою дорослого мити руки, дотримуючись послідовності: дорослий допомагає засукувати рукава одягу, відрегулювати струмінь води, дитина самостійно змочує руки, бере мило, намилює руки; дорослий показує, як зробити багато піни; дитина повторює намилюючи рухи, змиває мило, умивається, закриває кран; якщо кран тугий, дорослий сам закриває його; дитина самостійно витирає руки та обличчя рушником, дорослий звертає увагу дитини на те, що руки та обличчя повинні бути сухими. Взагалі діти охоче вмиваються самостійно або за нагадуванням дорослого.

Доглядати за зовнішнім виглядом. Радіти чистому, красивому одягу, охайній зачісці. Відчувати негативні емоції у зв’язку з брудним одягом та руками, незачесаним волоссям; звертатися до дорослого з проханням допомогти дати лад. Радіти, коли такі неприємні моменти усунено. За нагадуванням дорослого користуватися носовою хустинкою, класти її у кишеню.

Правильно поводитися за столом. Прагнути їсти самостійно, відмовлятися від пропозиції «погодувати з ложки». Тримати ложку у правій руці, ретельно пережовувати їжу. Радіти, що уміє їсти самостійно, як дорослий. За нагадуванням дорослого користуватися серветкою. Помічати за показом дорослого красиво накритий стіл, яскравий посуд, смачну їжу. Упізнавати і називати знайомі страви (суп, борщ, каша, котлети, салат, пюре, компот, сік, чай). За нагадуванням дорослих говорити «дякую», допомагати прибирати за собою тарілку, чашку, серветку. Дома мати «улюблену» тарілку, чашку, серветку, із задоволенням спостерігати, як мама миє посуд, робити спроби самостійно вимити свою тарілку та чашку, подати хліб, пиріжок.

Доглядати за речами та іграшками. Разом з дорослим та за його показом складати іграшки на місця, вішати речі, ставити взуття. Спостерігати, як дорослий пере, прасує, чистить одяг, брати участь у митті іграшок, купанні ляльок.

Одягатися. Вчитися за показом дорослого знімати і вдягати одяг, розстібати великі ґудзики, шнурувати чоботи. Знати свої речі, радіти чистому одягу.

Грати. У грі відображати процеси умивання, одягання, їжі; годувати, купати, одягати іграшки (ляльок, звіряток тощо), «вчити» свої улюблені іграшки правильно їсти, вмиватися; у іграх-демонстраціях з іграшки, які показує вихователь, допомагати ляльці правильно вдягатися, приносити Зайчику усе необхідне для купання маленький зайченят тощо.

                 

                                                                                                                                                                                                                                  

Батьки і діти
Одвічна тема — це батьки і діти,
Де всюди поруч радість і жура.
Тут завжди є причина порадіти
І місце є для щастя і добра.
Тут почуття безмежні, наче море,
Байдужості й лукавості нема.
Тут ділять порівно і щастя, й горе.
Та іноді вкриває щось пітьма…
Десь губиться тоді любов і ласка,
В стосунках добрих чорний кіт пробіг.
Зникає з поля зору гарна казка
І смуток через серце переліг.
Батьки і діти… І таке буває…
Та треба все ж прийти до джерела,
Де біг свій все на світі починає
І, де любов найпершою була.
Вона підкаже, як це врятувати,
І повернути на круги своя.
Бо та любов, яку дарує мати,
Це пристань найбезпечніша твоя.
Що б не було, та треба все стерпіти
І зважити, й пробачити не раз…
Бо найдорожчі — це батьки і діти.
А все останнє хай розсудить час.

 

 

Батьки і діти — різні вікові групи і між ними в усі віки траплялись непорозуміння, бо старшим здається, що вони все знають і від своїх нащадків вимагають незаперечного виконання всіх канонів, які вони створили у цьому світі. У старших є досвід і мудрість, яких вони набули, набивши на лобі не одну і не дві ґулі. І їм обов’язково хочеться, щоб молоді вчились на чужих помилках, а самі помилок не робили і не набивали болючих гуль на своїх лобах. А молодим хочеться простору для польоту і вони летять у світ довірливо і невпевнено, роблячи ці помилки, щоб набути свого досвіду і своєї мудрості. Та й час постійно змінюється, відкривається людині нове бачення світу, своя мудрість, сучасна мораль та інші горизонти. Старші хочуть постійно оберігати, а молоді — позбутися опіки. Тому і виникають часто між батьками і дітьми різні непорозуміння. Та все це ще нічого. Завжди можна знайти компроміс, щоб були і «кози цілі, і вовки ситі». Але найстрашніше те, що часом стосунки між батьками і дітьми заходять у глухий і темний кут, з якого ніхто не може , а скоріше не хоче, знайти виходу. І в основі цих подій лежить зло, ненависть, заздрість, безпросвітна лінь, ненажерливість, словом, усі смертні гріхи людського буття, які поглинають найкращі почуття людини. І тоді нема в душі щирості, ласки, доброти, ніжності і найбільшого — великої людської любові, яка змінює людину і світ на краще. А затим приходить біда дорослим і дітям.

Людині треба вчитись бути мудрою, щоб уміти своєчасно змінити гнів на милість, простити і по-іншому глянути на ті обставини, в яких вона опинилась. Людині постійно потрібно вчитись жити між людьми, вдосконалювати свій характер, плекати паростки любові і доброти. І це стосується як молодих, так і старших. А молоді батьки, які тільки-тільки зустрілись зі своїми новонародженими дітками і ще не все уміють, і не все знають, повинні багато читати, звертатись до науки педагогіки та психології і придивлятись та прислухатись до вічної народної мудрості щодо виховання своїх дітей, щоб виростити їх добрими та мудрими, люблячими та щирими, розумними та сміливими, і головне — здоровими душею і тілом, бо поки діти малі — все залежить від батьків. Що закладуть батьки у серце і душу дитини, такою вона і піде у білий світ. А світ наш складний і багатогранний, у ньому нелегко знайти свою стежину, щоб прожити життя в гармонії з природою і людьми, щоб виконати головну місію, з якою людина приходить на Землю — нести у світ доброту і любов. Тому мені хочеться поговорити сьогодні саме про виховання дітей у сім’ї, у тому наймилішому, затишному і теплому родинному гніздечку, з якого усі ми вилетіли у свій час.

 

 

 

Батьки і діти — це любов і сльози,
Це вічне щастя і одвічний біль.
Це — сонце і тепло, сніги й морози,
Мед на вуста й на вічні рани сіль.
Як на троянді — колючки і квіти,
Так і в житті є радість і печаль.
Високі мрії й дуже різні діти…
Чомусь таке трапляється, на жаль.
Всім хочеться все мати в ідеалі,
Причому водночас і без зусиль.
Щоб щастя без труда і без печалі
Пливло саме у руки звідусіль.
Та у житті такого не буває
Й запам’ятати треба в чому річ:
Зоря щаслива лиш тоді засяє,
Якщо трудитись будеш день і ніч.
А діти — це і щастя, і турбота,
Відповідальність і тривога теж.
Без відпочинку й вихідних робота,
Любов така, яка не має меж!

 

 

 

Бесіди

Бесіда — це одна з форм спілкування дорослих і дітей. Вона доступна для дитячого розуміння, бо дає можливість дитині бути активною, задавати відразу запитання, чути на них відповіді і пояснення дорослих. Дає можливість посперечатися, з чимось погодитись, а в чомусь засумніватись. Бесіда розкриває перед дитиною широкі горизонти пізнання нового, важливого для неї, досі невідомого і цікавого. При такій формі спілкування діти і дорослі стають ближче один до одного, розкриваються душею і не тільки збагачують свої знання, а й пізнають самих себе, роблять правильні висновки, стають мудрішими, починають прислухатися до думки дорослих.